October 2010
41 posts
1 tag
Немає нічого кращого за ніч цю
Ніч солодка, як груша, і соком повна, ніч страшна, як груша, з бджолою всередині — жодних гризот, але жало ядуче в ній глибоко чекає на плоть, щоби її зломити. Ніч як віск, огортає мене поволі, як віск, ховає від мене мед, і я вже нічого, нічого, нічого не бачу, я вже не чую нічого, я мов шнур, ніччю обійнятий, заколиханий. І як так статися мало, що міст, як і ріка, не має берегів? І як на тому...
1 tag
Що може статись
Що може статися — втрата смаку твоїх губ, втрата кольору, лишитись, мов пес, із чорно-білим баченням поміж старих фотографій, з яких все дивляться, дивляться питальники, не знати тепер вже, хто — втрата сенсу в словах давно уже відбуласая, і я не розумію нічого, крім інтонацій, ну і ці погляди, погляди, звісно, беззвучні, безколірні, зусібіч — усе минуло, і я не знаю що я, немає форми, немає...
1 tag
Друзі
Друзі, ви є у мене, і я дякую вам за кожен подих, за кожен крок, кожен із вас чекає за рогом, кожен із вас — оракул, що без нього я впав би, кожен із вас дияволу пропонує душу замість моєї, кожен із вас, кожен із вас: Діма, Євген, Богдан, Ольга — кожен із вас, кожен із вас, і хіба може бути, що би я віддав усе, вам і за вас: хіба Джон Лі Хукер проситиме, але хіба він попросить — і білий хліб, і...
1 tag
Старий блюз
І що робити у цій кімнаті, тут, коли так паскудно? Що робити зі світом тут, коли так паскудно? Вже час викидати зів’ялі квіти, і вилити мертву воду, якої по вінця, з її запахом, схожим на новини в газетах, вже час поршням ліфтів рухатися в двигунах домів — чому ж мені так паскудно, навіть спитатись у кого — з кого питати? Я бачу тебе повсюдно, і не запитати, що коїти з усім світом, коли так...
1 tag
Що ж
Прокинувся зранку, з рота жахливо тхне: треба робити зуби. Приїхала мама, не до мене, але можна зустрітись. Перший з двох вихідних, страшенно не хочеться готувати, хтось інший на ранок робив собі чай, добре, лишається ще й на мене, в холодильнику порожньо, треба щось купувати, але — вихідний — можна, проте, не голитись, можна замість ранкових новин просто лежати на ліжку, за ніч воно все...
1 tag
Йона
В череві хати сидиш, мов Іона, дивишся крізь пузир на світ, оплітаєш сбе теплом, наче телефонними дротами, а золоті дзьоби знадвору кують — щось своє пророкують, прокрикують, простукують — чи бува під твоєю корою поживи нема? А ти все змотуєш власний голос, ладненько розпатруєш пучками погляди ті, зі сторін, все не спиш, спиш, прокинься: в одному тілі сховано інше, в одному язику — всі язики,...
1 tag
1 tag
Простір і час
Під’їзд, зі шприцами і висхлими тюбиками з-під клею, дім, у якому я винаймаю собі фортецю, можна побачити на гуглівських мапах, і навіть додати туди кілька своїх фотографій, з бюветом, скажімо, і школою, які знаходяться поруч. І так щодня я проходжу там, так само, як у інших місцях раніше, що більшою стає мапа, то меншає територія, і меншають люди, які були поруч, перетворюючись на птахів,...
1 tag
Оракул
Я пам’ятаю старі часи: те, чого ніколи не знають. Мої герої — то просто пусті імена. Прощо і пощо і куди я веду — не те, що має вас турбувати: в цьому домі ніхто ніколи не жив. Птаха із крилами обважнілими закриває собою простір для вдиху — природна геральдика проти м’яких килимів, надмір зв’язків, щоденність. Ніякий я тобі не земляк, і не брат. Ніякий з мене тобі буде попутник....
1 tag
Сни
Мені ніколи не снилося, як я помру, чи помираю. Ніколи не бачив у снах білих чи чорних клавіш, лискучих поверхонь, тиші беззвуччя, втраченої царини. Сниться тільки холод зими за вікнами, відкриті площини десь там, холодні, мов боги, далекі невидні постаті — сниться, отже, знання, сниться чорним по білому, і кольори, що розшаровуються, мов гральні карти, сниться «Зачарована Десна» Довженка, сняться...
1 tag
Regresa A Mi
На моєму подвір’ї, якого у мене немає, бігають і сміються діти, які давно вже виросли — чорні і сині пластмасові солдатики, машинка-трансформер, справжня шкіряна кобура, військовий дідовий бінокль, конструктор, з якого ми складали роботів, коробка з дискетами і жодної тобі фотографії, жодних листів відісланих — відтак і жодних подорожей, і хтось може побачити першу зірку, і шаховий кінь...
1 tag
Цифровий кокаїн
Цифровий кокаїн на губах, і зуби, здається, зводить, і важко дивитись у люстро, здається, все стало глибшим, і так боляче на це дивитись, так боляче, що я заплющую очі, і цифровий релаксант потроху наповнює тишу кімнати, і я хотів би відчути, як холодна вода торкається шкіри, але я не можу, тому укриваюся ковдрою, ще одною, я обмежую простір, залишаючи тільки маленький канал на прийом, без жодної...
1 tag
Холодно
Генрі Лайон Олді і Браян Олдісс, леві єдиноріг, альфа і Ромео, мати Боска, на санчатах хутко мчать, що тут поробиш — стояти осторонь, годувати горобців, і чекати, доки зійде зима з цих пагорбів, пиріжки, відомо, стрибають в річку, африканські пісні стоять на полиці, все це записано, засипано літерами, і у вікнах — порожньо, холодно. Іспали ж і ти листи мої, істопи журу мою, злий її на цей...
1 tag
Віра
Народи від мене дитину, чи може, острів… Я тобою, тебе, я тобі, я тебе, я в тобі — На відкритий кордонах малюються риси гострі. На губах і зіницях — ознаки магічних робіт. Я не маю чого віддати, тому не знаю, Чи мені в цю толоку й сволоту ввійти, І за мною не прийде завити зграя, І до мене не вийдеш зі зграї ти. А уже машкара пропікає обличчя шкіру, Ікла ріжуть, мисливці вже взяли слід. Не назвати...
1 tag
Пори року
Буде тебе любити Руслан, або може, Вова, буде з тобою дивитись фільми, їсти піцу, скажімо, купувати до кави, буде дивитись в очі твої, повні знемоги, або іще чогось повні, буде тобі дзвонити, буде повсюдно в тобі і довкола тебе і твої речі ним будуть пахнути, і дощ за вікнами твого дому нагадає про нього, і перехожі, і губи, які шепочуть, бите скло вечора, дно річчине — важке, наче ртуть, чекання....
1 tag
Сніг
На наших екранах сніг, і ти мені знову не віриш, і я теж — я теж не вірю собі, навіть тепер, коли холодно, й хіба обійми зігріють — я натомість з готовністю прямую додому, оминаючи ліфт, підіймаючись через сходинку, щоби швидше зачинитися у своїй кімнаті, щоби перечекати якось ці темні часи, а потім — залишається сподіватись, що буде байдуже; але поки не байдуже, хочеться швидше втекти від усього,...
1 tag
Час
Входити у воду, торкатись води, Вода на губах, вода торкнулась повік — Можна пізнати на смак в ній твої сліди. Пити з нею твій теплий сік. Дощ іде, і краплі летять з чола, Небо гілля безлисте протне, мов газетний ніж, Ця вода, що бере — вона мені все дала, І шепоче тепер: «свій берег мулкий облиш…» Запах прілого листя і зрізаної трави, Мов у грудях дощить і свіжого гниє сніп — Як до власної сходжу...
1 tag
1 tag
На прощання
Поговориш зі мною? Поговори мені. Я мовчатиму, я — тільки слухати. Коли ми знову станемо малими — на велосипедах, сміючись, а осінь щоосені гратиме на трубі нам, і листя опале, листя з кошлатих дерев, скоцюрблені спогади всіють всі тротуари, а ще до того — здирати із вишні клей, пальці — в шовковиці. Поговори зі мною. Хіба краще знатимеш мову мовчання, як вивчиш її? Куди не підеш, неясно — це...
1 tag
Замість обіду
Я спочатку думав щось взяти собі на обід, а потім не взяв, і тепер сиджу, і чомусь згадую нашу з тобою першу ніч — стосунки були невдалими, доходило до крайнощів, але те враження — щастя, просвітлення — залишається. Це був дуже теплий час, повний золотого світла і радості, яку ми так швидко затьмарили, але вона лишилася — в той вечір ти взула чоботи на прогулянку, і все вже знала — тепер, коли я...
1 tag
Сині води
Окей, люблю вас, сині води вечора, я входжу, я вдихаю ваш етер, я поступаюся усім, щоб опинитися на самоті із вами, наче голуб коло фонтану, наче голуб, зрештою, так, наче голуб, і вечірнє світило, немов підводне небо, планетарій із назвами затертими завулків. Я тут живу найбільше, я пишу і вами дихаю, я вами споночіло дивлюся крізь безсоння, бистру ніч, я вашим леготом наповнюю вітрило, я вас...
1 tag
Пам'ять
До чого не торкнешся, все — пам’ять: приховує, підказує, розповідає історії, і віри не ймеш, а більше — нікому, тому й без страху робиш те, що вказано. Виловлюєш листи з пляшок, і все п’єш, п’єш, і ті листи — теж тільки пам’ять, нічия насправді. Тільки мрієш — і все, про що подумаєш, перетворюється на пам’ять, тому, засукавши рукави, заходишся: все-все повиносити,...
1 tag
Ці ранки
Ці ранки — терпкі й тривкі, зі стертих, забутих назв. Ці ранки пахнуть травою, що пророста. Приходиш до них, як до капища, раз-по-раз — Прикидаю листям торішнім до неба лаз — Дорога сюди, як і молитва, проста. Не відірвати погляду — дивишся за вікно, Де всі краєвиди — немов газети старі. За краєм землі маєш подвійне дно, Втім, бачив малюнки подібні уже давно Покинутими, мов ранки, на вівтарі....
1 tag
Опівночі ти знову ходиш
Опівночі ти знову ходиш містом, Де в темних вікнах — привиди книгарень, І постають, імляві і драглисті, Відлуння твоїх цілоденних марень. Цей холод — мов вино, і терпнуть пальці. Вхопитися за що — одразу втік би: Постійте тут, панове постояльці, Мовляв, я на хвилинку, зараз, бігме. Та сплять зухвальці. Їх втомили ігри. Всі, хто прибув — прибульці і тубільці — Гуляли, як могли, без метру і без...
1 tag
Шепіт
Я писав свої шепоти в потягах і на виставах, на презентаціях книг, на власних імпрезах, я такий неуважний, я ніби ніяк не прийду до тями, я все не встигаю, я все життя ніби стою десь поруч, я змушений мовчки дивитись, немає жодного скла, але не переступити, не переступити, і найголовніше — постійно плутаюсь, запинаюсь, годі сказати. Тільки стояти поруч, тільки дивитися, тільки мовчати,...
1 tag
feel free to be free
Почнись із моєї вулиці, сьогодні, заплющивши очі, без жодної думки про попередні сто тисяч спроб — цього разу все вийде, а ні, можна почати спочатку: тільки декілька кроків, ти розумієш, щось не так, не знаєш, тільки де — а може, саме так і треба? І якщо заклинання не працюють, то вони непотрібні? Якщо я порізав руку, то й не намагався в ті дні писати, вірніше, я знайшов спосіб писати щось інше, і...
1 tag
На станції
Дай мені поносити твою сорочку, твоєї ходи позич мені ритм, може, подзвониш Богу за мене? На порожній станції навіть міліціянта нема — у нього ж іще сім’я, свої справи, пес кудлатий зустрічає зі зміни, а що я? Курити тут не можна, каву не продають, у сумці лист, але і поштової скрині теж тут немає, тільки потяг похмурий, що прибуває і відбуває, із проміжком згідно розкладу, і ти б могла...
1 tag
Це просто буде, і все
Що ж, пригадую часи, коли я був щасливим, точніше, тоді я не знав, як буває сумно, і менше боявся болю — хоча ніколи, майже не бува так боляче, як чекаєш, вони всі просто проходять повз, люди, дні, сторінки, боротьба із пафосом триває, поетика переривається, картинки змінюють одна одну — чарівний ліхтар, наша відповідь турецькому султанові, зранку на роботу, ввечері — наваримо каші, нас поєднають...
1 tag
1 tag
Панно
О панно, яка таки навколо зима! Кидай мате з гвіздками в моє вікно, зрештою, напиши листа і відправ його авіапоштою, на сусідню вулицю, обійми і смійся — ти теж лижеш конверт, щоби його заклеїти. Ця зима нестерпно пахне глінтвейном, пахне папером, пахне конвертами, вологими від зими і чекання смерті, цією зимою вкриєшся, щоби було укриття від цього нестерпного запаху, яким пахнуть любов і музика,...
1 tag
Повтори це за мною
Я завжди знав, що цим закінчиться, тож повтори це за мною: чуєш, дороги дихають, чуєш, міняють шкіру дахи. Вже можна не дописувати тексти, каша скоро охолоне, іди поїж. Повторюй за мною рухи, імітуй мою шкіру, спускайся за мною у ліфті, тепер, я ошуканець, ошуканий ошуканець, я просто піду, добре? — а ти повтори за мною: тут я вдихаю, трохи зимно, але зовсім трохи, пахне землею і немає людей, ну,...
1 tag
1 tag
1 tag
Любов
Під мурами власного міста спав я, а ти сльотавими, дощовими устами говорила до мене: з тої ж землі напувай, що й оборонь, і плакав я, і земля стогнала. Під мурами спаленими снив я, і ти приходила, так само побідно, і я ганьбився, і був щасливий. Не звестися, не підвестися — скотитися попід церквою в річку, де очеретяний дід сидить. Любити тебе, під мурами свого міста. Снилася мені Полтава, пишу,...
1 tag
Фамільярне
Змінивши неостаточно Полтаву на Київ — так, як замість нирок болить печінка, я у заторах дорожних на рівних між печенігів, зрештою, трікстер я — і чоловік, і жінка. Друг мій, філістер, кличе себе графоманом, добре, що не Гантенбайном, хоча б — котило у цьому місті не так надій, як омани. Бути філістером тут означає мати мірило. Хто ж ти, сусід мій без пір’я, такий двоногий? Хто ти, на лаві в...
1 tag
До часу
Мовчання збігло. Пам’яті нема Про зиму, що вкривала біле — білим. Крізь ніч безсонну крадькома Тече Усе, що мав, на що не стало сили. Пливи ж, чуже! Загату мою руш Покірними і тихими словами, Що палять небо це незгірш од ружж Під вкритими росою рукавами. Пливи ж, моє! Лиш серце моє, стій — Я все своє життя даю на відсіч За це слабе і кволе моє збіжжя: Поетик і кохань незграбний стрій — На...
1 tag
Подоріжжя
Прокидатися в потязі від тихого голосу провідниці, що говорить: «за двадцять хвилин прибуття», і дивитись крізь ранок на місто, декороване мрякою, привокзальні місцини, дороги, що мають вести кудись, і обличчя — ці звичні два ока, ніс, губи — зринають звідкись, мов карти, однакові з сорочок. Прокидаєшся в потязі, отже, ще час, ще можна згадати — хто ти, чому опинився тут — але так не хочеться,...
1 tag
Минуще
Я ніколи не чув, як ти плачеш, бо був глухий до твоїх слів. Тепер доводиться думати, як прилаштуватись до нових умов — треба шукати нове житло, і залишати це — яка тут осідлість; і ця вся вервиця суб’єктивних вражень — в жоднім разі про вічне, від чого вірші стаю схожими на вчорашні газети. Я намагався написати тобі листа, тепер придбав нові капці, ходжу в них, дійсно, не парять. Я забув...
1 tag
Слова
Потори це за мною, прокидаючись, слід у слід, Ласку слів, таку тиху, таку неспішну, Раз-по-раз вирушаючи від і від, Відступаючи там, де пісня звучить невтішно. За невігласом, за коханцем, за читачем — Хто за ними іде у добу цю ранню? Як не ти це, зо значить, тобі іще Навпростець, навмання відчувати своє блукання. Мов по талому снігу, безсило, проте уже Близько так, що відчутний твій трем гарячий,...
1 tag
Перед початком
Там, де за Брайлем читати з дерев кори, Де за деревами — лісу — досвітні горять огні, І не з’ясовано: б’ють чи несуть дари, Сумно і світло, свято й сумнівно мені. Там, де трава волога — з роси чи сліз, І де тривожний голод дикий втамує глід — Пестити пасма твоїх неслухняних кіс, Знати — не зійде знаття, і не скресне лід. Губи мовчать і горять пристрасті п’яним огнем. Є —...
1 tag
Старе
Я не знаю, як це — пшеницю жала, але знаю, як це — не спочивать. Ні меча мені, ні орала, Лише пустку в руках тримать. Пасти свині прийду на літо, А якщо доживу — на три. Ці часи, мов коліна, збиті, Ти із пам’яті всі зітри. Якщо сію, і те — на жорна, Все — полова, порохнява. Білу шкіру кладу на чорну Землю-мати, бо вже — жнива.
September 2010
2 posts
1 tag
Лист у пляшці
Я розкажу вам історію: одного ранку мій друг Жека не спав, це було іще влітку, на світанку, він вийшов на балкон і побачив пару бомжів, його і її. Вони ішли і лаялись, собаки із панської, як ви й здогадались, а до ноги у неї була прив’язана мікрохви- льовка, яка видавала жахливий скрегіт, хоча — кого це могло розбудити на світанку в спальному районі, повному трудяг, алкашів і наркоманів? Ми...
1 tag
В іншому житті
В іншому житті я буду скайскрепером, що помирає від старості у світі без людей, навіть без — котів та собак: вибиті шибки, кубла тварин, яких ще немає в нашому сьогоденні, зогнилі офісні меблі й неперетравлені дрібні пластикові кісточки, провалля ліфтових шахт, пожежні драбини, якими видряпуються рослини, що виросли вже потому, коли все згоріло. Я буду шкіритися сонцю, і вже не буду виблискувати —...
June 2010
11 posts
1 tag
1 tag
Сезон відповідей
І все, що ти говориш — відповідь на перше-ліпше питання, яку ти даєш перехожому того літнього дня — ті голуби і ті повітряні змії вже не літають, так багато слів минуло з тих пір — і скільки я не росту, все намагаюсь зазирнути тобі ув очі, але ти високо, і напевно, ти завжди спиш — спиш, бо мені більше нема чим себе втішати — мене можна просто вирізати з фотокартки, лизнути, наче конверт, на якому...
1 tag
Сльози
Дві сльози — по одній на око. Дві по дві — я не плакав давно. Дні по днях, їх невпинні потоки Лиють знаки в моє руно. І удаване — все, що маю, Обмінявши на те, що мав — Я тебе іще не відпускаю, Бо не маю на тебе прав, — Лиш свободи. І днів потоки Палімпсестам готують путь. Там, де я у тобі одинокий, Там, де ти, там, де нам не збагнуть — Тиша губить, цілує прощальні кроки — Й дві сльози, по одній...
1 tag
Течія
Засинаю з якимись думками, прокидаюсь спустошений — куди вони йдуть чи всотуються, куди? Все більше питань, на які не хочеться відповідати, все більше лункого, як дзвін, нерозуміння — чому я щасливий? І треба учитись цьому щоразу наново: стримувати бажання постійно кричати «люблю» — коли рука, якої хочу торкнутись, завжди так близько, так неймовірно близько, що в це не можна повірити. І в цьому...
1 tag
Голі — тіла річок
Голі — тіла річок; гола чорніє земля — очниці полей поораних, дерева безлисті — чому ж не вдається втекти від цього, вгрузнути, бодай на рівень нижче: у вечори кав’ярень, у жуйку перемовлянь, у періодику, розповсюджувану повсюдно, у запахи шкіри, у вимкнене світло, і випустити в темряву чорну кров доріг, густе очікування? — порожньо в кімнаті, де говорить тільки диктор по радіо, передає...
1 tag
Я тебе не міг
Я тебе не міг забути — це дао, це Бог, це любов — у наші міста ще прийде весна, — на наших дорогах, руках, на наших блюзах постійних, на самотності нашій буде таке проникне, таке своє — щастя; бо це не пам’ять триває, не біль, не розлука, це просто моя дорога до тебе, це звучить саксофон календаря, дні радості, дні чекання. А я тут, я так само люблю тебе, щодня ідучи на роботу, наче на...
1 tag
Минуле
Все колись закінчується, щоби стати твоїм минулим: твоє тіло — тепер — стане твоїм минулим, все, чого ти торкаєшся, перетворюється на мовчання. Все проступає твоїми рисами, твоїми очима, ти прибуваєш, наче вода, як повінь, на тиху станцію вечора, щоби своєю тишею ламати кригу доріг, до яких я так звик протягом цих нетривалих днів. Я стомився, а ти так само не бачиш мене, приходиш, щоби замазати...