Лист у пляшці

Я розкажу вам історію: одного ранку
мій друг Жека не спав, це було
іще влітку, на світанку, він вийшов
на балкон і побачив пару бомжів, його
і її. Вони ішли і лаялись, собаки із
панської, як ви й здогадались, а до
ноги у неї була прив’язана мікрохви-
льовка, яка видавала жахливий скрегіт,
хоча — кого це могло розбудити на
світанку в спальному районі, повному
трудяг, алкашів і наркоманів?
Ми всі спимо тяжким сном, і не
чуємо, як скрегочемо асфальтом, прив’я—
зані до ноги каторжанки, так, як
вона могла би бути прив’язаною до
свого чоловіка-наглядача, чоловіка-
декабриста, який добровільно
вирушає у вигнання, замість того, щоби,
подібно до Одіссея, лишатися і чекати
свою Пенелопу, десять років,
три тисячі шістсот п’ятдесят два довбаних
ранки, які одночасно зустрінуть всі
спальні райони — картинка, достойна
екранки — не кажучи вже про те,
що відбувається там, на початку ночі,
коли виходять молоді, але вже не
голодні.