Слова

Потори це за мною, прокидаючись, слід у слід,
Ласку слів, таку тиху, таку неспішну,
Раз-по-раз вирушаючи від і від,
Відступаючи там, де пісня звучить невтішно.

За невігласом, за коханцем, за читачем —
Хто за ними іде у добу цю ранню?
Як не ти це, зо значить, тобі іще
Навпростець, навмання відчувати своє блукання.

Мов по талому снігу, безсило, проте уже
Близько так, що відчутний твій трем гарячий,
На поміст, на арену, щоденно-одвічний манеж
Ти виходиш, глухий, і німий, і незрячий.

І звучать іще тексти про близькість якоїсь межі,
Але меж цих немає, а отже, не можеш відчути,
Ідучи за тобою, вслухаючись в кроки чужі,
Не вгадаю, чи ті це слова — чи я щось наплутав.

notes