Там, де за Брайлем читати з дерев кори,
Де за деревами — лісу — досвітні горять огні,
І не з’ясовано: б’ють чи несуть дари,
Сумно і світло, свято й сумнівно мені.
Там, де трава волога — з роси чи сліз,
І де тривожний голод дикий втамує глід —
Пестити пасма твоїх неслухняних кіс,
Знати — не зійде знаття, і не скресне лід.
Губи мовчать і горять пристрасті п’яним огнем.
Є — озирнувся — немає тебе ніде:
Стала щитом, і шоломом, і мечем.
Там, за горою, скоро топонім паде.
На ланцюгах гербових скиглять Карна і Жля.
Пісню свою муедзин темнаву зачне.
там, за горою, дихає вогко земля.
Там, на горі, догоряє багаття нічне.
| Oct6 |