Старе

Я не знаю, як це — пшеницю жала,
але знаю, як це — не спочивать.
Ні меча мені, ні орала,
Лише пустку в руках тримать.

Пасти свині прийду на літо,
А якщо доживу — на три.
Ці часи, мов коліна, збиті,
Ти із пам’яті всі зітри.

Якщо сію, і те — на жорна,
Все — полова, порохнява.
Білу шкіру кладу на чорну
Землю-мати, бо вже — жнива.