Любов

Під мурами власного міста спав я, а ти
сльотавими, дощовими
устами говорила до мене: з тої ж
землі напувай, що й оборонь, і
плакав я, і земля стогнала.
Під мурами спаленими снив я, і ти
приходила, так само побідно, і я
ганьбився, і був щасливий.
Не звестися, не підвестися — скотитися
попід церквою в річку, де очеретяний
дід сидить.
Любити тебе, під мурами свого міста.
Снилася мені Полтава, пишу, та не
при ній був я. Снилася мені субота,
і цілі тижні снилися, і снилися інші
міста, і дороги снилися — куди не
піду, Полтави не бачу.
Плакав я під мурами міста, на
паркових лавах, горів на звалищах з
листям, і все звав тебе, але ти
не приходила більше, не снилася
більше мені.

notes