Панно

О панно, яка таки навколо зима!
Кидай мате з гвіздками в моє вікно,
зрештою, напиши листа і відправ його
авіапоштою, на сусідню вулицю, обійми
і смійся — ти теж лижеш конверт, щоби
його заклеїти.
Ця зима нестерпно пахне глінтвейном,
пахне папером, пахне конвертами, вологими
від зими і чекання смерті, цією зимою
вкриєшся, щоби було укриття від цього
нестерпного запаху, яким пахнуть любов
і музика, як тебе не любити, моя
скрипко, моя наче срібна, мій огне!

О панно, навряд за два кроки пізнаєш мене,
о панно —
тут замість лісу росте туман, сни,
схожі на кали квітку, я пам’ятаю наш
час, так ніби весь він — на
поштовій листівці.

Сестру — чи Вас? Панно,
я тепер живу на дні люстра.

notes