Це просто буде, і все

Що ж, пригадую часи, коли я був щасливим,
точніше, тоді я не знав, як буває
сумно, і менше боявся болю — хоча ніколи,
майже не бува так боляче, як чекаєш,
вони всі просто проходять повз, люди,
дні, сторінки, боротьба із пафосом триває,
поетика переривається, картинки змінюють
одна одну — чарівний ліхтар, наша відповідь
турецькому султанові, зранку на роботу,
ввечері — наваримо каші, нас поєднають
дроти, нам літаки з неба світять.

Ці святі теперішні дні, листи, які я пишу
тобі й не відсилаю, мені вже давно
ніхто так не подобався, я вже не буду
таким, як раніше, не можу, але от,
дозволяю минулому бути минулим,
чергова пісня закінчилась, чергова почалась,
закінчення, початки, я оточую себе
речами на згадку про щось, але невдовзі
можу пригадати тільки ці речі, це моє,
моє, але ти ж ніколи не будеш моєю?

Скоро закінчиться день, тиждень, місяць,
блокнот із цими текстами, і все це
стане вчорашнім, в жодному разі не
значущим, це просто буде, і все.

notes