Шепіт

Я писав свої шепоти в потягах і на
виставах, на презентаціях книг, на
власних імпрезах, я такий неуважний,
я ніби ніяк не прийду до тями, я все
не встигаю, я все життя ніби стою
десь поруч, я змушений мовчки дивитись,
немає жодного скла, але не переступити,
не переступити, і найголовніше — постійно
плутаюсь, запинаюсь, годі сказати.
Тільки стояти поруч, тільки дивитися,
тільки мовчати, запинаючись.
А як мало треба слів, так мало,
що можна нічого не говорити.

notes