Опівночі ти знову ходиш

Опівночі ти знову ходиш містом,
Де в темних вікнах — привиди книгарень,
І постають, імляві і драглисті,
Відлуння твоїх цілоденних марень.

Цей холод — мов вино, і терпнуть пальці.
Вхопитися за що — одразу втік би:
Постійте тут, панове постояльці,
Мовляв, я на хвилинку, зараз, бігме.

Та сплять зухвальці. Їх втомили ігри.
Всі, хто прибув — прибульці і тубільці —
Гуляли, як могли, без метру і без міри,
Тепер пливуть крізь сон, мов диму кільця.

І так, на милицях, здіймається світання,
Та далі йдеш, по висхлих руслах вулиць,
І марить книгами твоя тривога рання:
Ти сам, ти сам — отой прибулець.

notes