Ці ранки

Ці ранки — терпкі й тривкі, зі стертих, забутих назв.
Ці ранки пахнуть травою, що пророста.
Приходиш до них, як до капища, раз-по-раз —
Прикидаю листям торішнім до неба лаз —
Дорога сюди, як і молитва, проста.

Не відірвати погляду — дивишся за вікно,
Де всі краєвиди — немов газети старі.
За краєм землі маєш подвійне дно,
Втім, бачив малюнки подібні уже давно
Покинутими, мов ранки, на вівтарі.

Холонучи, кухня з’їдає твоє тепло,
І крапає з крану вода, змиваючи кроків луну,
А ти вже мов муха товчешся в холодне скло —
Ти маєш цей ранок, як маєш своє ремесло,
І тугу, в підземці і на землі одну.

Ці ранки холонуть в долонях, мов чай,
Що не дочекається спраглих до нього губ —
Ці ранки віщують пустотний і теплий розмай —
Твоїм раюванням тут буде покладено край:
Згодовано тугу надовшій зі знаних нам згуб.

І ти їх чекаєш, мов слова — куди піти.
Попереду плед у клітинку і прохолодна ніч.
Розплющено очі, відкрито серця й роти,
Що будуть тебе і ці ранки невтомно плести,
Допоки не згасне вогонь і не стане Мойра опріч.

notes