Час

Входити у воду, торкатись води,
Вода на губах, вода торкнулась повік —
Можна пізнати на смак в ній твої сліди.
Пити з нею твій теплий сік.

Дощ іде, і краплі летять з чола,
Небо гілля безлисте протне, мов газетний ніж,
Ця вода, що бере — вона мені все дала,
І шепоче тепер: «свій берег мулкий облиш…»

Запах прілого листя і зрізаної трави,
Мов у грудях дощить і свіжого гниє сніп —
Як до власної сходжу текучої удови.
Сім ночей, полином сім сріблених кіп.

І змиває вода з краси і сили, шляху і сліз,
Відкриваючи брами і повнячи наші сни.
На дорогах мов шрами — сліди коліс,
Що вгрузають в передчуття весни.

Не приходиш, не знаєш, не значиш — постав той час:
Вирушають потроху валки, скресають старі льоди.
Ні вогню, ні повітря, лиш мокра земля без нас:
Входити тихо у воду, торкатись води.

notes