Цифровий кокаїн на губах, і зуби,
здається, зводить, і важко дивитись у люстро,
здається, все стало глибшим, і так боляче
на це дивитись, так боляче, що я
заплющую очі, і цифровий релаксант потроху
наповнює тишу кімнати, і я хотів би
відчути, як холодна вода торкається шкіри,
але я не можу, тому укриваюся ковдрою,
ще одною, я обмежую простір, залишаючи
тільки маленький канал на прийом, без
жодної передачі, вже не зупинити усі
годинники, усі лічильники,
тарифікатори — тільки дихати, зовсім трохи,
бо я тебе зовсім не чую, бо дуже
слабкий сигнал, і я заплющую очі, і
накриваюся ковдрою, відчинивши вікно,
один по одному відімкнувши усі контакти,
і, що дається найважче — треба забути
пароль і не поцілувати принцесу, і згорнутись
під ковдрою, і не пригадати — я так
погано оволодів антимнемонікою, я так
мало знаю, що немає чого забувати —
простіше покласти усі твої контакти у скриню
і пожбурити ключ у найближчий
приймальник ключів.
| Oct9 |