Що ж

Прокинувся зранку, з рота жахливо тхне:
треба робити зуби. Приїхала мама, не
до мене, але можна зустрітись. Перший
з двох вихідних, страшенно не хочеться
готувати, хтось інший на ранок робив
собі чай, добре, лишається ще й на мене,
в холодильнику порожньо, треба щось
купувати, але — вихідний — можна, проте,
не голитись, можна замість ранкових
новин просто лежати на ліжку, за ніч
воно все зім’яте, що снилось — не пригадати,
просто собі лежиш і засинаєш, або прокидаєшся,
втім, не важливо, можна не згадувати,
де залишилися джинси, шкіра собі старіє,
шкіра сама собою повниться, зусібіч
оточена зім’ятими брижами ліжка,
його доторки, натяки на тілесність, музика
сфер, Артур Клар помер, зрештою,
я дізнаюся, що слухають сусіди згори,
тепер я знаю — вони існують, але є
іще час, я засинаю, зуби, які треба якось
робити, гроші, які лежать у конверті, білому,
з тих, що ніколи не відсилають.