Простір і час

Під’їзд, зі шприцами і висхлими тюбиками
з-під клею, дім, у якому я винаймаю
собі фортецю, можна побачити на
гуглівських мапах, і навіть додати туди
кілька своїх фотографій, з бюветом,
скажімо, і школою, які знаходяться поруч.
І так щодня я проходжу там, так само,
як у інших місцях раніше, що більшою стає
мапа, то меншає територія, і меншають люди,
які були поруч, перетворюючись на птахів,
що тримають відстань.
Благослови мене, благослови мене, отче,
сьогодні черговий день, такий, як і всі
інші, і коли вчора вже згадували минуле,
то слід згадати теперішнє, і те, що буде.
Отже, заведено так, у стінах винайманих,
що п’ють по-тричі, і забувають про те,
що сусідам зірвали лічильник — наш,
на щастя, лишився, і відрахує нам просте
комунальне щастя, варто натиснути клямку
і перечекати цю ніч на маленькій кухні.