Немає нічого кращого за ніч цю

Ніч солодка, як груша, і соком повна,
ніч страшна, як груша, з бджолою всередині —
жодних гризот, але жало ядуче в ній
глибоко чекає на плоть, щоби її зломити.
Ніч як віск, огортає мене поволі,
як віск, ховає від мене мед,
і я вже нічого, нічого, нічого не бачу,
я вже не чую нічого, я мов шнур,
ніччю обійнятий, заколиханий.

І як так статися мало, що міст, як
і ріка, не має берегів?
І як на тому мосту нам зустрітися?
У твоїх долонях, як свічка,
у твоїх устах, як груші сік.

І з цілунків спаде слів шкаралуща,
і зі знаків буде випущено їх ціну —
і так з руки ніччю мене годуватимеш,
і так з плеча рватиметься сім шкір,
і так не знати, в кого гостріші пазурі,
обіймай мене, обіймай,
стогни зі мною, стогни,
спали мене, виїж мене, вжаль мене,
і я вгризатимусь в тебе,
знаючи про бджолу,
бо немає нічого кращого за ніч цю.